Жимолость – квітчастий виткий чагарник із сімейства Жимолостеві, що нараховує близько 200 видів, які схожі між собою. Це одна з кращих ліан, яку часто вибирають садівники. Причинами такої популярності є: швидкий ріст, невибагливість, щедра декоративність листя, красиві плоди та квіти з незрівнянним ароматом, що є рідкістю серед ліан.
Усі виткі види жимолості мають спільні зовнішні ознаки. В них зелені або червонуваті з фіолетовим відтінком пагони. Кора на молодих гілках гладенька, сірого або жовтуватого кольору. Листки прості і щільно прикріплені до гілок. Квіти різних кольорів (залежно від сорту), зазвичай ароматні.
Жимолость досить довговічна і може рости на одному місці кілька десятків років. Належно посадивши її одного разу можна забезпечити собі сезонне вертикальне озеленення на довгі роки.
Жимолость чудово прикрасить садові будинки, альтанки, арки та малі архітектурні форми в парку чи саду.
Посадка прекрасної жимолості
Жимолость полюбляє родючі слабокислі або нейтральні ґрунти, супіщані і суглинки. На важких глинистих, холодних і сухих ґрунтах росте погано. Рослина вологолюбна. Найкраще жимолость цвіте на сонці, хоча витримує і напівтінь. Жимолость сміливо витримує загазовані міські умови. В умовах нашої кліматичної зони зимує без укриття. У дуже холодні зими іноді підмерзають однорічні пагони, але рослина повністю відновлюється.
Молоді рослини висаджують навесні у підготовлені ями 60х60х60 cм. На дно ями для дренажу насипають гравій, биту цеглу або пісок товщиною шару 5-10 см. Ґрунтова суміш складається з дернової землі, перегною або торфу і піску, узятих у співвідношенні 3:1:1. Велике значення має рихлення ґрунту біля стовбура в прикореневій зоні. Це роблять 4-5 разів за сезон на глибину 5 см і при посадці. Жимолость потребує частого поливу в період активного росту (весна-літо).
У перший, а то й навіть і у другий рік після посадки ніяких добрив не вносять. Надалі, по мірі росту рослини, ранньою весною можна підживити аміачною селітрою (40-50 г на кущ). Фосфорні і калійні добрива найкраще вносити частково навесні й частково восени. Навесні в розрахунку на кущ - 30 г суперфосфату, восени - 30 г суперфосфату і 20 г сірчанокислого калію. Підживлення обов’язково поєднують з поливом. З органічних добрив використовують розчин коров'яку у воді (1:6) або пташиного посліду (1:10) Норма внесення: під молоді кущі - 5 л поживного розчину і 10 л - під плодоносні.
Правильний догляд за ліаною
У цієї чудової ліани є один істотний недолік - залишена сама на себе вона швидко перетворюється на сплутаний неохайний кущ. Щоб цього не сталося, необхідно з самого початку правильно доглядати за її кучерявими пагонами. Перше, з чого треба почати - зробити міцну і красиву опору. Вона може бути металевою, дерев'яною, підійде капронова нитка або сітка, натягнуті вертикально або в будь-якому потрібному напрямку. Молоді пагони направляють по опорі, рівномірно розподіляючи по всій її площі. Слід враховувати, що у жимолості стебла закручуються проти годинникової стрілки. Коли рослина досягає потрібної висоти верхні пагони обрізають, стимулюючи тим самим розвиток бічних пагонів.
Друге – це правильна обрізка жимолості. Є певна специфіка обрізки жимолості. Основна помилка в тому, що жимолость, на відміну від більшості плодових і ягідних культур, не можна обрізати навесні. Специфіка жимолості така, що вона росте тільки в цей час. І якщо прищепити її верхівку, то на цій гілці нічого нового в поточному році не виросте. Прокинуться інші точки росту, але тільки на наступний сезон. Тому в перші роки після посадки потрібно особливо дбайливе ставлення до гілок. Кращий період обрізки жимолості восени, після листопаду.
У кущів старших 6 - 7 років видаляють хворі, старі, неврожайні, дрібні та засохлі гілки. Вирізують також гілки нижнього ярусу, які полягли на землю і заважають догляду за кущами. Бажано залишати не більше п'яти потужних гілок. Не рекомендовано зрізати верхівки пагонів, так як на них зосереджено максимальну кількість квіткових бруньок.
Якщо кущ перестав плодоносити, можна провести сильну омолоджувальну обрізку - «на пеньок». Роблять її на висоті 0,5 м від рівня ґрунту. Незабаром кущ відновиться за рахунок молодих пагонів.
Автор: Роман Пархомець